Трудовий договір - гарантія задекларованих трудових відносин між роботодавцем та працівником
Відповідно до вимог статті 24 Кодексу законів про працю України, трудовий договір між роботодавцем та працівником укладається у письмовій формі.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.
У наказі про прийняття на роботу роботодавець зобов’язаний зазначити дату прийняття на роботу, назву посади (професії), за якою працюватиме працівник, розмір основної заробітної плати.
При укладенні трудового договору може бути обумовлено угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається.
Умова про випробування повинна бути застережена в наказі про прийняття на роботу. Проведення випробування без видання наказу про прийняття на роботу не допускається. Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця.
При влаштуванні на роботу працівник зобов'язаний подати трудову книжку.
До початку роботи за укладеним трудовим договором роботодавець зобов'язаний:
роз'яснити працівникові його права і обов'язки;
проінформувати про умови праці, наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, можливі наслідки їх впливу на здоров'я;
про права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;
ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, якщо такий існує;
визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;
проінструктувати працівника щодо дотримання нормативно-правових актів з охорони та гігієни праці.
Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором, за іншою професією (посадою).
Працівнику повинна гарантуватися:
відповідна тривалість робочого дня (не більше 40 годин на тиждень);заробітна плата, її виплата має відбуватися регулярно у встановлені на підприємстві строки, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Працівник також має знати, що він вправі звернутись до місцевого суду в порядку цивільно-процесуального судочинства з позовом про оформлення трудових відносин у разі виконання ним роботи без укладення трудового договору та встановлення періоду такої роботи.
При винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, котрий виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, суд, який розглядає трудовий спір, одночасно ухвалює рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату, відповідно до законодавства, податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.
