Безпека дітей в Інтернеті
У рамках акції «16 днів проти насильства». Поради батькам
Що таке секстинг та чим він небезпечний?
Секстинг – це надсилання інтимних фото або відео із використанням сучасних засобів зв’язку. Діти можуть надсилати такі матеріали як знайомим, так і не знайомим їм у реальному житті людям.
Багато причин, що секстинг цікавий для дітей: із його допомогою вони вивчають власну сексуальність, виражають довіру, а ще часто вважають, що це безпечніше, ніж сексуальні стосунки. Також діти надсилають такі зображення, або пофліртувати, або отримати комплімент та привернути до себе увагу. І, в разі позитивного відгуку, у них може виникнути залежність від цих приємних почуттів.
У 2017-2018 роках національна гаряча дитяча лінія “Ла Страда-Україна” отримала 2627 запитів щодо секстингу.
Секстинг може призвести до дуже тривожних наслідків. Матеріали подібних переписок можуть бути оприлюднені, що часто призводить до кібербулінгу та булінгу дитини у школі. Крім того, коли дитина вже у дорослому віці вступає до вищого навчального закладу чи шукає роботу, то інформацію про кандидатів часто перевіряють в Інтернеті і такі матеріали можуть завадити здійснити мрію.
Чому діти можуть надсилати свої оголені фото?
У підлітковому віці відбувається багато змін у мозку дітей. Вони починають розвивати свою ідентичність, відділятися від батьків та досліджувати свою сексуальність. Це триває десь до 25 років. Підлітки експерементують та вивчають, хто вони є. Це нормальний процес.
Але смартфони змінили дитинство та створили у дітей “ілюзію спальні”. Це значить що у дитини завжди є доступ до Інтернету, і найчастіше вона користується ним саме у своїй кімнаті – без відома дорослих. При цьому діти почуваються захищеними, оскільки вони знаходяться у фізичній безпеці. В такій ситуації неочевидний зв’язок між їхніми діями онлайн та проблемами офлайн і вони готові на більш ризиковані дії.
Як діяти, якщо дитина надіслала свої інтимні фото чи відео і вони стали об’єктом розповсюдження?
Заспокоїтися та підтримати дитину. Подякуйте їй за довіру та за те, що вона прийшла із цією проблемою саме до вас. Висловіть їй свою підтримку та розуміння, скажіть, що розумієте, наскільки це важливе питання, та що завжди будете на її боці.
Після чого обговорити із нею наступні питання:
Чому дитина зробила ці фото?
Це питання важливо задавати без тиску, не звинувачуючи дитину у скоєному, аби зрозуміти її мотивацію та характер стосунків із тими, кому вона їх надіслала. Можливо дитину змусили їх зробити.
Кому та чому фото були надіслані?
Хто, коли та чому почав їх поширювати?
Де вже бачили фото і хто їх бачив?
Це вам допоможе швидше їх видалити.
Чи задіяні у розповсюдженні дорослі?
Якщо відповідь на це питання “так”, то варто негайно звертатись до Поліції, бо такі дії, скоєні повнолітніми – це злочин.
Далі треба спокійно, але швидко діяти.
Зробити скріншот (знімок екрану) сторінки, на якій опубліковані світлини.
Звернутись разом із дитиною до служби підтримки соціальних мереж із проханням видалити ці матеріали, як такі, що є інтимними матеріалами із дітьми.
Зв’язатися із батьками дитини, що розповсюджує матеріали та спокійно пояснити про порушення. Скоріше за все вони будуть здивовані та занепокоєні так само як і ви, тому зберігайте спокій та повагу.
Якщо ситуація не вирішується, то можна звернутись до школи, де навчається дитина, що публікує фото, або до Поліції.
У випадках, коли почався кібербулінг дитини, треба на деякий час обмежити або припинити користування соцмережами.
Які ще є сексуальні ризики для дитини в Інтернеті та що робити, можна дізнатися за посиланням https://stop-sexting.in.ua/parents/
Безпека в інтернеті
У рамках акції «16 днів проти насильства». Поради педагогам
Понад 4 мільйони дітей в Україні розпочали свій навчальний рік, який в умовах світової пандемії має змішаний формат і поєднує онлайн та офлайн заняття. Це означає, що час присутності дитини в мережі Інтернет зростає, як і небезпека зіштовхнутися з різноманітними кіберризиками.
Оскільки у більшості випадків вчитель є першою людиною, до кого звертається дитина за допомогою, освітній проєкт #stop_sexтинг спільно з Міністерством освіти і науки України випустили довідник з онлайн-безпеки для фахівців у сфері освіти – «Рекомендації щодо онлайн-безпеки для педагогічних працівників».
Ініціатива відбулася за підтримки лідера телеком галузі – компанії Київстар, Уповноваженого Президента України з прав дитини Миколи Кулеби та соціального проєкту «ДоброPhone».
Безпека в інтернеті
У рамках акції «16 днів проти насильства». Поради педагогам
Понад 4 мільйони дітей в Україні розпочали свій навчальний рік, який в умовах світової пандемії має змішаний формат і поєднує онлайн та офлайн заняття. Це означає, що час присутності дитини в мережі Інтернет зростає, як і небезпека зіштовхнутися з різноманітними кіберризиками.
Оскільки у більшості випадків вчитель є першою людиною, до кого звертається дитина за допомогою, освітній проєкт #stop_sexтинг спільно з Міністерством освіти і науки України випустили довідник з онлайн-безпеки для фахівців у сфері освіти – «Рекомендації щодо онлайн-безпеки для педагогічних працівників».
Ініціатива відбулася за підтримки лідера телеком галузі – компанії Київстар, Уповноваженого Президента України з прав дитини Миколи Кулеби та соціального проєкту «ДоброPhone».
Із ситуаціями онлайн ризиків, в які потрапляють діти та підлітки, а саме кібербулінг, шантаж, здирництво, пошук та вивчення невідповідних віку матеріалів, а також надсилання учнями своїх оголених фото стикається адміністрація закладів освіти як у мегаполісах, так і в маленьких містах. У цих випадках вчителі мають знати про всі можливі формати реагування, адже часом саме вони й адміністрація школи є першою допомогою, на яку може розраховувати дитина.
Онлайн-довідник містить загальну інформацію щодо розповсюджених ризиків онлайн (секстинг, сексторшен, онлайн-грумінг, кібербулінг, порнографічний контент), принципи реагування та особливості діалогів з дитиною, яка стала жертвою протиправних дій онлайн, а також алгоритм для педагогічних працівників та адміністрації закладу освіти у ситуаціях онлайн небезпек, про які їм може бути відомо.
Довідник_для_педагогічних_працівників Завантажити
І. Організація доступу дитини до мережі Інтернет
Тримайте комп’ютер там, де вам зручніше контролювати його використання. Це має бути місце збору всієї сім’ї, а не дитяча кімната. Таким чином, батьки можуть іноді поглядати через плече дитини, не будучи йому в тягар. Молодші діти повинні бути під контролем в будь-який час свого перебування в Інтернеті.
Установіть батьківський контроль на пристроях та в браузерах.
Як встановити батьківський контроль
Інсталюйте спеціальні програми, що регламентують обмеження доступу в Інтернет іншим користувачам Вашого комп’ютеру та фільтрують вміст сторінок,наприклад: Zillya! Інтернет контроль, ChildWebGuardianPro, Teentor, KidsControl 1.6, TimeBoss, КіберМама
Читайте більше про батьківський контроль та програми контролю
Установіть чіткі вимоги щодо користування комп’ютером та Інтернетом, завжди вимагайте їх виконання. Психологи радять: щоб будь-яке правило діяло ефективно, потрібно, по-перше, аби людина сама брала участь у його розробці, по-друге, щоб були від початку зафіксовані «санкції» за порушення цих правил, по-третє, подібні правила слід робити загальними для використання всіма членами родини.
ІІ. Загальні правила поведінки дітей в Інтернеті
Навчіть дитину не передавати поштою та не публікувати в соціальних мережах особисті дані (домашню адресу, телефон, номер або адресу школи, місце роботи батьків, їх особисті та робочі телефони), особливо в чатах і на дошках оголошень.
Будьте в курсі електронної пошти, яку отримують ваші діти, а також використовуваного пароля. Усі ми знаємо, що читати чужі листи не можна, але в даному випадку це є виключенням з правила.
Попереджайте, що не можна відкривати підозрілі посилання електронної пошти, файли, додатки або веб-сторінки від незнайомих або сумнівних людей. Не слід вірити рекламі в електронній пошті. Варто пояснити дітям, що приголомшливі акційні пропозиції, які надходять в електронних листах – обман і спосіб заволодіти особистою інформацією користувача.
Навчіть дітей не організовувати зустрічей зі своїми знайомими по Інтернету. Поясніть, що люди в чатах не завжди ті, за кого себе видають, і в реальному житті можуть сильно відрізнятися від тих , якими вони здаються в Інтернеті. Попередьте, що якщо дитина все ж таки зважиться на зустріч, то нехай призначає її у громадському місці і обов’язково попередить батьків. Краще, якщо ви поїдете разом.
Регулярно проводьте час в Інтернеті разом з вашими дітьми для того, щоб дізнатися, чим вони там займаються, що їх цікавить. Постарайтеся встановити атмосферу довіри і взаєморозуміння.
Толерантно поясніть дітям про заборону відвідування «дорослих» сайтів та інших сайтів з неприйнятним вмістом. Це слід робити обережно, щоб не викликати реакцію «наперекір» або не зацікавити дитину «забороненим плодом».
Поясніть дитині, що про неприємні випадки в Інтернеті необхідно одразу повідомляти батьків. Ніколи не сваріть дитину, яка стала жертвою образ в Інтернеті, інакше вона більше ніколи не поділиться з Вами своїми проблемами. Попросіть дитину показувати всі отримані повідомлення, які їй неприємні.
Скажіть дитині, що не можна відповідати на образливі або небезпечні посилання електронною поштою, в чатах, форумах. Веб-сайти, на яких вони відчувають себе дискомфортно, необхідно негайно залишати.
Поясніть небезпеку безкоштовного публічного Wi-Fi: діти люблять безкоштовний Wi-Fi – а хто не любить? Поясніть їм, що ці мережі можуть робити доступними їхні дані.
Домовтеся про те, щоб діти завантажували та встановлювали ігри під вашим наглядом або самі завантажуйте розваги для них. Щоразу переконуйтеся також, що ви використовуєте перевірені сайти й додатки.
ІІІ. Соціальні мережі
Діти особливо люблять проводити час у соціальних мережах, тож варто зупинитися на цьому детальніше.
Поясніть дітям, що можна поширювати у своїх профілях, а що – ні. Будь-яку інформацію, розміщену в Інтернеті, хтось може зберегти, перш ніж Ви її видалите.
Поговоріть про те, хто зможе прочитати сторінку в соцмережах чи блог вашої дитини. Зазвичай такі розмови ведуть до більш вдумливого викладення інформації про себе і свою родину в мережу.
Поясніть дітям, як правильно створювати пароль. Безпечний пароль: помилки та рекомендації
Для соціальної мережі слід використовувати пароль, відмінний від паролю до електронної скриньки, з якою пов’язаний профіль.
Поясніть дитині, що не можна повідомляти свій пароль навіть найближчим друзям, зберігати його на комп’ютері. Натомість, запропонуйте маленький блокнотик, в якому для надійності запишете його і пообіцяйте відповідально зберігати.
Додаючи до своїх контактів друзів, слід переконатися, що це саме вони, декількома простими запитаннями. Будь-хто може створити сторінку з ім’ям та прізвищем знайомої людини та використати будь-яку з опублікованих ним у Інтернеті фотографій.
Не слід переходити за посиланнями, отриманими в повідомленнях у соціальній мережі, навіть якщо вони від, начебто, знайомої людини. (Дивіться п.6).
Поясніть дитині, що небезпечно відвідувати свої сторінки соціальних мереж на чужих комп’ютерах.
Щоб дитина Вас чула, Ви маєте говорити однією мовою. Якщо ви не в курсі сучасних технологій та молодіжних трендів — можете не бути авторитетом в очах дитини. Тож є два варіанти — або самі «технологізуйтесь», або просіть дитину про допомогу. Якщо вона допоможе розібратися, зареєструватися в соціальній мережі — це створить атмосферу довіри та взаєморозуміння, і потім буде легше спілкуватися про небезпеки та загрози інтернет-існування.
Найпопулярніша соціальна мережа серед українських підлітків – «Вконтакті». На другому місці – «Instagram», на третьому – «Facebook». Розпитайте дитину, які мережі вона обрала і чому. Зареєструйтеся в них та запропонуйте дитині додати Вас до своїх контактів. Якщо дитина відмовляється, спробуйте з’ясувати причину. Час від часу цікавтеся вмістом сторінки Вашої дитини.
Особливу увагу слід звернути на спільноти та сторінки, на які «підписана» Ваша дитина. Якщо якась спільнота Вас занепокоїла, запитайте про неї в дитини.
Пам’ятайте, що окрім «офіційної» сторінки у Вашої дитини може ще бути окремий профіль – «таємна» сторінка, з несправжніми іменем та (або) прізвищем. Це легко виявити, якщо на пристроях, якими користується дитина, буде встановлено батьківський контроль.
Читайте про соціальні мережі більше: Соціальні мережі: співвідношення позитиву і негативу?
Комп’ютерні ігри підвищують інтелект дітей, а соцмережі понижують – дослідження
Якщо питання користування Інтернетом у сім’ї дійшло до рівня конфронтації і будь-які спроби домовитися з дитиною ні до чого, крім агресії, не приводять, радимо негайно звернутися до психолога, адже це є однією з ознак Інтернет-залежності.
