A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Мирненська громада
Херсонська область, Скадовський район

«БІЛИЙ ЗАМОК» ФАЛЬЦ-ФЕЙНІВ У СЕЛІ ПРЕОБРАЖЕНКА

Дата: 27.05.2021 08:47
Кількість переглядів: 174

Село Преображенка розташувалось на самісінькій межі із Автономною Республікою Крим. Засноване воно у 1791 році полковником Дмитром Куликовським і є ровесником міста Каховки, але пізніше перейшло у власність родини Наришкіних. У 1845 році село придбав Фрідріх Іванович Фейн, який збудував тут великий кінний завод. Під час Східної (Кримської) війни він поставляв до війська тяглових та кавалерійських коней. В знак подяки, імператор Олександр ІІ, після закінчення бойових дій, проїжджаючи через Преображенку подарував Фрідріху чудовий перстень з чорним діамантом. У 1872 році маєток успадкував внук Фрідріха Густав Іванович Фальц-Фейн, але за угодою зі своїм старшим братом Едуардом, не оселився в ньому, а виїхав за кордон. Справа в тому, що брати закохалися в одну дівчину Софію Богданівну Кнауф, але за династичними правилами старший мав одружитися першим, не зважаючи на те, що наречена відповідала взаємністю саме Густаву. Після смерті брата, Густав у 1885 році все ж таки одружився на своїй коханій.

До 1890 року Густав Фальц-Фейн побудував у Преображенці чудовий «Білий замок» із білого мармуру в стилі англійської готики. Палац складався із близько 60 кімнат. В кожній із них завжди стояли вази із фруктами, букетами квітів та кошики з виноградом. Задля цього Густав найняв садівника із Австрії, повара із Франції, а з Англії – жокея. Але нажаль у 1890 році він помер, залишивши маєток вдові Софії Богданівні.

Комплекс у плані являв собою зигзагоподібну форму в один-два поверхи, не рахуючи трьох високих башт, які композиційно фіксували кути. Крайню північно-західну башту прикрашав баштовий годинник (кадран). Периметр всієї будівлі над карнизом обводив зубчастий парапет. Квадратний у плані північно-східний двоповерховий блок фіксувався по кутах восьмигранними декоративними вежами з зубчастими завершеннями. Фриз декорували псевдомашикулі, прорізи вікон були стрілчастими. Широка тераса першого поверху слугувала балконом для другого.

Ось як описує замок в своїй праці «Из Одессы пешком по Крыму: Письма руського пешехода» мандрівник Михайло Олександрович Бернов, який влітку 1894 року відвідав Преображенку: «И вот из этой пыли встает дворец в стиле Миромар. Окна открыты. Светло. Этот гостеприимный свет способен осветить саме темные уголки души. Внутри грандиозно, роскошно, хотя нет выдержки стиля. Зато несколько «Айвазовских», «Судковских», дивные рояли, что-то около 60-ти комнат. Преображенка – собственность мадам Фальц-Фейн». Коли гості і господарі вийшли на ганок, на них вже чекали козаки, які почали заспівувати козацьку пісню «Поїхали козаки в чужину далеку». Від їх співу у гостей наверталися сльози, та враз вдарили бубни, запищали сопілки, заграла гармонь і козаки почали танцювати. Доречі, в Преображенці постійно діяв хор та оркестр, оркестранти якого мали власну форму – морські мундири. Цікаво те, що у служок святковим одягом були українські вишиванки.

Федір Шлиппе в праці «Автобиографические записки» називає палац «Білим замком у Чорного моря». Найоригінальніший опис життя в Преображенському Палаці надає внук Софії Богданівни Микола Набоков у праці «Багаж. Мемуары русского космополита», який побував тут у 1909 або 1910 році, послухаймо: «Мы оказались в настоящем оазисе, где в окружении садов и домов широко раскинулся белый дворец в восточном стиле. В ярком свете полудня ряды его бесчисленных окон и шпили зубчатых мавританских башенок ярко сверкали, что придавало зданию праздничный вид». Автор в основному розповідає про їжу та розпорядок дня в маєтку, який був повністю регламентований, але при цьому надає унікальні вкраплення про особливості архітектури замку. Один цікавий момент: незважаючи на те, що Софія Богданівна була лютеранкою, в її палаці був так званий червоний куток, де знаходився великий іконостас із лампадками (тут подовгу молилась Пані), а в кожній кімнаті знаходилась невеличка ікона. Навпроти парадного входу була побудована православна капличка, в якій щосуботи та щонеділі проходили довгі служби.

Думаю було б цікаво розповісти про процес споживання їжі в такому великому палаці. До обіду жителів та гостей палацу скликав оркестр, грою єгерських маршів. Всі збиралися у великій залі з блискучим парапетом чекаючи на Софію Богданівну. Коли із спальні з’являлась сама Пані, всі присутні мали цілувати їй руку. Опісля дорослі йшли до бібліотеки для спілкування, а діти мали їх чекати. В цей час оркестр виконував різножанрову музику. Найбільше Миколі Набокову запам’ятався саксофоніст, інструмент якого нагадував доісторичну істоту, ровесника динозаврів. Обідали всі у великий їдальні, в якій знаходився стіл завдовжки 30-40 футів. Щодо меню, то воно було дуже різним і багатим. На обід по черзі подавались борщ, каша або жирний суп, пиріжки з м’ясом, капустою, печеня, дичина, із солодкого - пудинги, морозиво з фруктів та какао. Весь цей час, а це приблизно дві години, оркестр продовжував тихенько грати вальси. Після обіду був обов’язковий годинний відпочинок, о 17:00 всі збиралися на ланч, який супроводжувався чайною церемонією з поїданням кексів та печива. Вечеряли між 19 та 20 годиною.

Не дарма мандрівник Бернов підмітив наявність у палаці картин Айвазовського. Преображенський палац був найулюбленішим місцем цього видатного художника, де він малював багато картин на морську тематику, залишаючи на пам’ять деякі із них господарям. Для нього в замку було виокремлено окрему кімнату, де він міг займатися малюванням. Окрім того, в біло-золотій парадній залі розміщувалась галерея картин Івана Айвазовського. Софія Богданівна також мала чудову бібліотеку, в якій містилися історичні книги, в тому числі праці Геродота та Страбона.

Від палацу до моря, простягався англійський парк зі ставком та островом посередині, водоспадом та штучними гротами. В гротах щовечора проводились світлові ілюмінації, де показувались різні картини на кшталт сходу сонця чи грози, що супроводжувався ударами барабанів. За парком заходились великі клумби квітів, фруктові сади та виноградники. Доріжки в парку щодня посипалися чистим піском, а всі рослини отримували порцію води. В дальньому куті парку знаходились тенісний корт та поле для крикету.

Історія палацу закінчилась трагічно у 1919 році. В своїх листах Анна Петрівна Фальц-Фейн «Письма из Maison Russe» розповідається про його знищення: «Изумительный дворец моей свекрови, Преображенка у Перекопа, – 72 больших комнаты и зала, – сожжен». Хто зробив це сказати дуже важко, адже територія щодня переходила із рук в руки. Нажаль до сьогодні від славетного минулого Палацу Густава Фальц-Фейна в Преображенці нічого не залишилось, враховуючи, що перекопський перешийок, що знаходився зовсім поруч, завжди був місцем великих битв.

Уявити тільки, яка це була краса! Ось такий був Палац в степах Херсонщини! Це наша історична спадщина, памятаймо і незабуваймо про неї. Поділіться цією історією з друзями! Зробимо наш край відомим!

Історик Кравчук Богдан


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано