18 травня Україна відзначає День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
Саме цього дня 1944 року радянська влада розпочала примусову депортацію кримських татар із території Криму. Лише за перші два дні з Криму було вивезено 191 044 осіб. Ця акція, здійснена за наказом Сталіна та під керівництвом Лаврентія Берії, стала одним із наймасштабніших злочинів радянського режиму у роки Другої світової війни.
Депортація проводилася в умовах абсолютної секретності та жорстокості. Людей примусово вивозили в товарних вагонах, здебільшого — до Узбекистану. На збори давалося лише кілька хвилин, майно конфісковувалося, а в дорозі без належних умов загинули тисячі. За підрахунками дослідників, у перший рік заслання від голоду, хвороб і виснаження померло понад 30 тисяч осіб.
Протягом десятиліть радянська влада заперечувала сам факт злочину, а повернення депортованих до Криму залишалося під забороною. Лише в 1989 році Верховна Рада СРСР визнала депортацію кримських татар незаконною.
Новий етап боротьби за права кримськотатарського народу розпочався після тимчасової окупації Криму рф у 2014 році. У наступному році український парламент визнав депортацію геноцидом кримськотатарського народу. 18 травня було офіційно встановлено Днем пам’яті жертв цього злочину.
Попри численні міжнародні заклики, у Криму, який перебуває під контролем росії, триває системне переслідування кримських татар.
Україна продовжує боротися за звільнення Криму та відновлення прав усіх громадян, зокрема кримських татар. Вшанування пам’яті жертв депортації набуває не лише національного, а й міжнародного значення як свідчення боротьби народу за гідність, свободу та право жити на рідній землі.
